І всі не ті, і все мені не те….
Без тебе, знаєш, небо потьмяніло.
І поки ще думки не очманіли,
Не знаю я, куди мене несе.
Бо вірю, знаєш, вірю лиш тобі,
І віра ця – як скеля, непохитна.
Не підведи, бо я не перелітна,
Я птаха, що тримається в гнізді.
Бо із тобою сонце не пече,
А лагідно так променем торкає.
І цілий світ навколо завмирає,
Коли цілуєш ніжно у плече.
Бо із тобою не страшні дощі.
Яка негода? Тихо пригорнуся,
Перебираєш пальцями волосся,
І затишок влягається в душі.
І навіть чай без тебе не смачний.
Без цукру, з цукром, байдуже. Без змісту.
Моє ти небо, безкінечно чисте,
Мій промінь щастя, тепло-золотий.
І всі не ті, і все мені не так…
Напнуті вени всесвіту над нами,
Оберігають душі небесами.
У тобі моя суть, і сенс, і смак.
16.05.2015 р.
