Минає день,
І ми радіємо,
Та не тому,що радості багато,
Тому що ми живі зостались.
Та не все так просто:
І знов летять ці кляті Гради
Не плач,моя рідна мамо
Вимкни новини,ми скоро будем разом
Ми будем разом,якщо
Якщо я не загину,
Тоді до тебе піснею полину
І вітром ніжно обійму.
Так,мамо,я сумую
Та я повинен землю рідну захистити
Бо як же мені тоді людям в очі дивитись
Гордися мною мамо,гордися.
Я повернуся на світанку,
Коли не висохли ще роси
А ти сидітемеш на ґанку,
Втираючи гіркі сльози.
Я повернувся,хоч ти і не бачиш.
Тебе я більше не покину,
І обійму тебе легенько,
А ти кричиш все "Сину,сину,
Ти обіцяв,що повернешся,
Як ,як статися таке могло?
Забрали сина мого.
Мою рідну дитину.
Ти обіцяв,що будеш жити,
Що повернешся рано вранці,
І обіймеш мене так міцно,
А я спитаю чи не сон це раптом.
Ти скажеш "Ні,мамо
Це все реальність
І повернувся я до тебе,
Ми захистили рідну землю"
Невже цього не буде?
Як міг мене ти залишити?
Мені нема чого тепер
На цьому світі жити...."
О,мамо,не кричи,
Не плач,не рви волосся.
Для тебе буду я живим,
Дарма,що це все не збулося.
Невже не відчуваєш,
Що я стою тут за тобою.
Кричу я "мамо,мамо,
Я прийшов додому"
Невже ти мене не чуєш?
Кричу я голосніше,
Ніж гудуть гармати,
Та не почує голос мій рідна мати.
Пора іти мені вже,мамо,
Цей світ лишаю я на завжди.
Та ти не плач більше ,мамо,
Твій син-герой, пишайся.
Не плач,що більше не побачиш.
Думками завжди я з тобою
І рано-вранці на світанку
До тебе пташкою прилину.
На гілку сяду під твої вікном
І заспіваю ніжно пісню
Ти будеш бачити сон,
Де я з тобою граюсь у дитинстві.
Встаєш з ліжка,знову плачеш,
Фотографію мою міцно тримаєш.
Не плач,не плач,о рідна мати
Змирися з тим,що вже мене немає...
ID:
568441
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.03.2015 08:23:56
© дата внесення змiн: 22.03.2015 08:23:56
автор: Зів`явша квітка
Вкажіть причину вашої скарги
|
