Цікава річ – читати між рядками.
Часом лиш там ти віднаходиш головне.
Хоча, й сокира слова не візьме,
«Міжряддя» саме сповнені думками.
Цікава річ – читати між рядків.
Цікаве «між рядків» й в житті знаходжу.
Тому й от так живу, на всіх не схожим.
Багато там знайшов і загубив.
Хай, кажуть, між рядами бур’яни.
Та треба, просто, гарну свою «грядку»
Полоти і тримати все в порядку, -
І змісту урожай буде рясним.
Ти між рядками гарно подивись, -
Й побачиш в тексті набагато більше:
Можливо, чи щось краще, чи щось гірше,
Й ще нагадається воно тобі колись.
Там – між рядками – місце не просте.
Там пишуться й акорди для гітари.
А слово разом з музикою в парі
І оживи́ть, і голову зітне.
Й «життя – театр». Так кажемо ми з вами.
І тут в пригоді оце місце нам стає,
Яке рядком не було і не є,
Бо то є ходом глядачеві між рядами.
А в лісі між рядами із дерев
Ростуть гриби, і ягоди, і квіти.
Птахам літати і тваринам там ходити
Без простору того було б ніде.
Та, все ж, читати між рядків непросто так.
Потрібно до такого буть готовим,
І вміти міркувати нетипово,
І голову ще й мати на плечах.
Та от, в розмовах-то - нема рядків.
Летять слова одним рядком на вітер,
Й нема міжрядь, й того, що в них ловити.
Стають вони пустим набором слів.
Тому й не люблю я оті розмови.
Не завжди в них закріплене чимсь слово:
«Скажу що-не́будь, лиш би говорив».
30.03.15