Ми зустріли весну́ багаттям,
Першим, ніжним, легеньким димом,
Опівнічним бездонним щастям,
Ледь вловимим природнім дивом.
Небо геть затягнули хмари,
Темінь і мурашки́ по тілу.
Та лише ми вогонь розклали –
Річка берегом затремтіла.
Розлила воду руслом ширшим,
Позмивала торішнє листя.
А вогонь полум’яним вихрем
На прощання зимі молився.
І весні простилав доріжку
Язиками гарячих зблисків.
А вона собі тишком-нишком
Стала раптом аж надто близько.
Я раптово впекла долоні
До багаття, що так мани́ло.
Ніжний дотик торкнувся скроні.
Теплий вітер. Мурахи тілом.
Небо злегка уже сіріє,
І світанок стає багряним.
Хай у пам’яті він жевріє,
Хай багаттям горить весняним.
01.03.2015 р.