Присвячується пам‘яті дідуся Христини Рикмас
*****************************************
Підчас життя буває невблаганним,
І час безжально струни рве,
І в сивий вирій відлітають,
Всі ті, хто мав би жити ще.
Комусь гірка приходить звістка,
Когось машина раптом вб’є,
А в мене дід прожив сторіччя,
Але так само душу рве...
Летіть, летіть...Летіть, Летіть...
В скорботну мить, в небес блакить,
Летіть, летіть... Летіть, летіть...
І спокій для душі знайдіть.
Летіть, летіть...Летіть, Летіть...
Мов журавлі в небес блакить,
Летіть, летіть... Летіть, летіть...
У зорях спокій віднайдіть.
Під час життя складне занадто,
І смерть мов грім із небуття,
Для чого жити в світі маєш,
Бо час тече немов ріка.
Комусь здається час безкраїм,
Когось вже вкрила сивина,
А в хаті діда догорає
За упокій душі свіча.
Летіть, летіть...Летіть, Летіть...
Мов журавлі в небес блакить,
Летіть, летіть... Летіть, летіть...
У зорях спокій віднайдіть.
Летіть, летіть...Летіть, Летіть...
В скорботну мить, в небес блакить,
Летіть, летіть... Летіть, летіть...
І спокій для душі знайдіть.
