Блін, я реально не знаю, що тут після побаченого
можна сказати,
Що б не казали тепер чи колись поети,
(тим більше політики), письменники чи музиканти,
Я сильно сумніваюсь, що це взагалі можливо якось передати.
Як, виявляється, вмієм-таки стояти на смерть, гнути лінію,
і триматись...
За кілька десятків років тяжко буде повірити,
може, багато забудем.
Мені боротьба надлюдей з УПА також колись
здавалася чудом.
Моя відважна, шалена, кохана Україна.
Холєра, мені так повезло, що цей народ - мій народ,
і я його частина.
Не знаю, справді не знаю, ким, чим я б без Тебе була.
Ну точно б віршів і казок не писала.
Серце моє синьо-жовте, і я з цим нічого
не можу зробити -
навіть якби бажала.
І як треба - візьму автомат і піду
сама воювати,
Однаково моє життя без Тебе нічого
не варте..