СПОРИШІ
Слова - Наталя Данилюк
Музика - Микола Шевченко
Виконання - Марина Романович
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
Боже, як гарно!!! Я в такому захваті! Пане Миколо, дякую Вам сердечно за таку красу! Дякую виконавиці Марині Романович за прекрасне виконання! Просто бальзам на душу!
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Боже, як гарно!!! Я в такому захваті! 
Пане Миколо, дякую Вам сердечно за таку красу! 
Дякую виконавиці Марині Романович за прекрасне виконання! 
