Ти чуєш мене? Тоді я продовжу
Послухай будь ласка промову мою
Я буду казати. Інакше не можу
Послухай уважно й подумай. Молю!
Серце горить, голова у вогні
Швидкість крові збільшилась в мні
Пальці тремтять, наче і не мої
Думки миготять і тріпочуть в мені
Я починаю і слово пливе
Мої почуття – це серце моє
Його я нажаль не можу віддати
Але що у ньому хочу показати
І знову як завжди піду з головою
Словами про всіх й не про кого, до бою
До бою - за світлий мозок людей
До бою - за купу не втілених Дей
Багато тобі я всього кажу
Можливу тобі і шлях покажу
Але цей шлях не потрібен тобі
Його ти сам повинен знайти
Але все одно не стримуюсь я
І з вуст все одно йде промова моя
Я буду «втирати» думки свої
Потім все втихне, й вітер в мені
Подивишся і зробиш вигляд сумний
Потім подумаєш, що я зовсім дурний
Скажеш спасибі за працю мою
Плюнеш слова мої наче слину
Спасибі за те, що як радіо грав
Спасибі мені… А хіба я не знав?
Знав. А що ж мені робить?
Треба мабуть мої думки втопить…
3січня 2007року
