Ваші душі зберуться на віче
І сумні все мовчать солов’ї
Їхній голос безвихідь каліче
Бо ж чужі водночас і свої
І на віче голоситься тиша
Усі звуки померли в устах
Хто клеймо на собі грішне віша
Той блукатиме маривом в снах
Тільки бій сердець вже не живучих
І благого світанку надія
Гомоном пролетять по над кручі
Де небесна блакить що не тліє
І рясною грозою рятунку
Та й на голови , та й у душі
Упаде і землі дасть цілунку
Будьмо праведні , а не заблудші
