(романс)
У твоєму вікні знов увечері темно
Ти казала: «Прийди, буду вдома одна!»
У вітрів молодих тиск підвищений, певно,
Бо вітри напились молодого вина.
Розшумілись дощі, розгасились дороги
У соснових борах хор пташиний замовк
Як терзають нові й застарілі тривоги!
Я блукаю один - усамітнений вовк.
Приспів: Хлопці,
Це любовне вино
Пригубив я давно
Невдало.
Досі
Так любов полонить,
Років двісті б ще жить -
І мало!
Певно,
Скільки буду ще жить,
Буде серце ятрить
Ця рана.
Чуєш,
Як вино виграє?
П'ю за щастя твоє,
Кохана!
На фіранках твоїх загойдались дві тіні...
Сяє світлом весь дім, і дерева, й кущі.
Рветься крик із грудей, та вуста заніміли
І, здається, той крик замерзає в душі.
І нащо ця біда, наче з неба, упала?
Я ж упевнений був – обмине, обмине!
Буду грітись теплом, що його дарувала
Ти так щедро колись, як любила мене.
