ЗАГРАВА (З "Пісень для подруг і про них")
Б’ється вечір в вікно, наче птах,
Наче втомлена дика жар-птиця,
Що шукала гнізда по світах
І не знайде ніяк, де спиниться.
Може, б’ється то доля моя
У тенетах безсонного міста?
А де сходяться небо й земля,
Ще палає заграва вогниста.
Приспів:
Заграва згорить за мить,
Вечірня впаде роса,
І серденько защемить,
Як гляну у небеса.
Яскравий каскад вогнів
У темряві спалахне...
Де ж світло в твоїм вікні,
Чи згадуєш ти мене?
Відчуваю, що я не засну,
Все до тебе я мрією лину,
Прохолоду вдихнути нічну
Вийти хочеться хоч на хвилину.
А у небі вже зорі без меж,
Сяє місяця срібна підкова.
Може, й ти тепер містом ідеш,
Може, стрінемось ми випадково?
Приспів:
Заграва згорить за мить,
Вечірня впаде роса,
І серденько защемить,
Як гляну у небеса.
Яскравий каскад вогнів
У темряві спалахне...
Де ж світло в твоїм вікні,
Чи згадуєш ти мене?
Добре усе, що добре закінчується (чи починається?)
