Кількасот таких звичайних метрів
розділяють не по-людськи нас.
(Я живий чи, може, уже мертвий?)
Не чекатиме на зустріч нашу час.
Я поїду, та приїду знову,
будеш занята, та звільнишся і ти,
я тебе покличу на розмову,
ми зустрінемось і будем разом йти.
Коли поруч більше вже немає
тих підступних й болісних думок.
Голос чую, а душа співає,
від сліз щастя я увесь промок.
Як володарка писала слова,
це кохання вже трива не рік,
але пристрасть щодня знов і знову
вибухає й вибухатиме повік.
