Виселяли з рідної землі
Весь народ від мала до велика,
Як худобу в кузовах везли,
Чути було стогін лиш та крики...
Все життя татар в тар-тарари
Покотилось враз по залізниці,
Бо наказ, що скинули «згори»,
Зразу став як притча во язицех!
Тож везли їх босих та голодних
Якнайдалі від гори Ай-Петрі,
Всіх померлих, або дуже хворих,
Викидали на поталу смерті...
Майже пів століття в чужині
Виживали кримськії татари,
Доки в Україну восени
Їх на Батьківщину не позвали...
Плакали жінки й чоловіки
Їдучи дорогою до Криму,
Спродавши усе за копійки,
І забравши всю свою родину…
Де жила давно їхня сім’я,
Там уже була чужа родина,
Чий глава колись і виселяв
Цих татар, виштовхував у спини!
Знову заселяли береги
Діти тих, кого депортували,
Та спливли щасливії роки:
Росіяни Крим анексували!
Знову Кремль лиш розчерком пера
Поверта в минуле людські долі…
Може курултаю вже пора
Разом з НАТО повернути волю?!
