Ось так згадалося мені
Дитинство: сонце гріє,
Стоять надворі теплі дні,
Місцями сніг біліє,
Потроху тане від тепла.
Біжать, дзвенять струмочки.
Парує, дихає земля...
Зійшли квітки в садочку.
У небі синім ґелґотить
Ключ перелітних птахів,
З країв південних він летить.
То – гуси, бідолахи.
„З далеких теплих місць вернувсь
Той ключ птахів до хати,
Приніс на крилах нам весну”, –
Мені так каже мати.
Я придивляюсь: „Де ж вона,
Та чудодійниця Весна?
І як її на крилах нам
Приносять гуси, як панам?”
08.04.2002 р.
