Нетлінну ніжність рік твоїх поем,
Із материнок пам*яті не стерти…
Вросли у кров слова твоїх морфем,
Завдяки їм я досі ще не мертвий!
В любові не існує смерті,
А є лише вічне життя…
Навіщо питати де ти?
Якщо неподільне буття!
Якщо я лиш маленький атом,
А ти навіки лишишся в мені…
Я втомився актора вдавати:
Зорею в морському дні…
Я втомився усім світити,
Замерзаю без світла сонць…
Мені вічно буде боліти,
У серці шалена хтось!
Кусень? 
