Знов посипає землю білий сніг
Та стежечки пороша замітає,
Сніжинки тихо падають до ніг,
Пухнаста ковдра землю покриває.
Десь довго забарилася Весна,
І хоч стоїть вже Березень на варті,
Та тільки-но підходиш до вікна,
А там – Зима, ну що це ще за жарти?
Біліє сніг повсюди: й на гіллі,
І на дахах, і на парканах досить.
Та небо десь сховалося у млі,
А землю знов заметами заносить.
І ось настав один ще день Весни,
Сьогодні зрідка сонце виглядає:
То сліпить очі променем ясним,
То любий лик за хмарами ховає.
Молочно-білі хмари… Це Зима,
Неначе шторою, закрила небо.
Проте вже спокою душі нема –
Від снів зимових прокидатись треба.
Знов виглянуло сонечко з небес,
Засяяв світ святковою красою.
Вже на дахах розтанув сніг увесь.
Весна, Весна на зустріч йде зі мною!
07.03.2003 р.
