Україно! Я сльози твої у очах своїх ловлю
Твій крик відбивається в моїх вустах
Я чую як серце твоє обливається кровю
Як гасне й палає цей проклятий страх!
О рідна моя, не бійся!
Чому твої рученьки ніжні тремтять?
Вже досить терпіти свавілля
Не можем ми заживо тебе закопать!
Я за тебе молитися буду,
Я зроблю усе, що від мене залежить
Бо в Україні найкращі люди
Які кохають тебе безмежно!
І я щаслива що тут народилась,
На твоїй найщедрішій землі
Твоя іскра тепла в долоні моїй залишилась
Я буду у серці своєму до кінця тримати її!
