Гойдається на гойдалці дитина,
Прив`язаній за дужого горіха.
Заливисто регоче - от вже втіха!
Висить над дійством тим погожа днина.
Горіх вже літній - я колись гойдався,
Облазив усього, знизу й до верху.
А він сміявся, щиро і не зверхньо,
Горішками засипать всіх старався.
Він разом із калиною, вербою,
З моїм дитинством зрощений корінням.
Ще не торкнулося його старіння,
Хоч скільки літ спливло вже за водою.
А скільки раз він мерз у зими люті,
Потім відходив, разом з виноградом.
І, наче генерал, перед парадом,
Вбирався цвітом в сонячнім салюті...
... Хай всім достатку повна скатертина,
Розгорнеться, і доля усміхнеться.
І дружба, мов горіх міцна, складеться!
Гойдається на гойдалці дитина...
Вірш написаний восени 2002р.
Використана авторська композиція "Біла вуаль" - автор Микола Шевченко
Запис 23.10.13
ПРОФЕСІЙНО! ЩИРО! АРТИСТИЧНО! ЧУТТЄВО! ЩЕМНО!
