Кленове листя вкрило змерзлу землю,
Хоч більше в нім краси, аніж тепла.
Та уявіть було б як сумно й темно,
Барвистою щоб осінь не була?..
Лист від морозу почорнів на вітах
І тихо впав додолу, щоб зогнить.
Пелюсточки пожухли вмить на квітах,
А ще, здавалось, жити б їм і жить.
Та нам Господь дав барви для розради,
Щоб пам'ять берегла їх до весни
І знали ми чого живем заради,
І бачили барвисті взимку сни.
Жалію, що я вже не в школі... Мої діти б залюбки вивчили цей вірш! А на святі він був би зірочкою.... Дуже талановито!!!!!!!!! Дякую!!!!!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя молодша донечка у дитсадку і в школі завжди на святах читала моі вірші, бо давали ій, переважно, дуже пафосні і ні про що, то я або переробляла на більш полюдськіші, або писала щось своє, таке що дитині ближче до душі. То ж Ви, Полінко, якоюсь мірою, мене розсекретили. дякую Вам за теплі слова.
Вірш прекрасний!!!!!!! Можна ставити його в шкільні підручники!!!!! Читала кілька разів. Коли дозволите : Кленове листя вкрило змерзлу землю,
Хоч більш краси у нім, аніж тепла...
Та, уявіть, було б як чорно-темно,
Якби барвиста осінь не була?!
Лист від морозу почорнів на вітах
І тихо впав додолу, щоб зогнить.
Пелюсточки пожухли вмить на квітах!
А ще, здавалось, жити б їм і жить...
Та нам Господь дав барви для розради!
Щоб пам'ять берегла їх до весни.
Щоб знали ми, чого живем! Заради!
І взимку нам барвисті снились сни!..
Мені хочеться такої інтонації..... Вибачте....
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Без проблем. Мабуть, у Вас дзвінкіший голос, ніж у мене. Я не з тих людей, які не терплять, коли хтось бачить іхні твори не так як автор (я теж цим грішу) . Якщо Вам так лягає на душу, не буду сперечатися. Дякую, що рипнули моєю фірткою.