Колись настане час писати вірші
Без відголосків суму і туги,
І навіть зорі стануть дещо інші,
Я їх в собі зумію віднайти.
Настане час для радості і сміху.
Я заховаюсь тихо за плече,
Яке мене від хуртовин і снігу
У будь-яку негоду вбереже.
І будуть теплі руки обіймати,
І поселяти затишок в мені.
Я буду до безтями цінувати,
Я подарую відданість тобі.
І буде там так тихо і просторо,
Там, біля тебе, у твоїх світах.
Мій прихисток, моя міцна опора,
Мої цілунки на твоїх устах…
А поки-що я можу лиш плекати
Цю дивну мрію, серцю дорогу.
Я вірю, ти продовжуєш шукати,
А я, на разі, все кудись біжу…
03.10.2013 р.
