У темній кімнаті нам часу не хватить
Поля простирадла і гори твої
Ніколи не думав що так люблю мандрувати
Ось сонце здійметься і прогонить нас геть
У час революцій, не знайду спочинку
Душа не змириться зі станом речей
Шукаю незнане, ніким не збагненне
Що скаче у ранок стрімко мов лань
І дух роздіймає колише на хвилях
Забудусь можливо куди я ішов
Настромлена плоть на диявольських вилах
Гримить землетрусом стурбована кров
На наших прапорах застиглі обличчя
Можливо колись ми згадаєм про них
Як ладно і дзвінко рвуть барабани
І струшують попіл з наших сердець
03.13.2013
Не адресується нікому, написано під натхненням від цього фото (фото не мною зроблене)