Над могилами одних просять на колінах воскреситись
Собою оживитись і знову ж ними від правди захиститись,
А над домівками других просять горе поселитись,
Бо не можуть примиритись,
Що все ж існує спів душі,
Котрий співає в глибині
І через очі світ весь гріє,
А для фальшивої сльози
Душі святої не потрібні ті пісні,
От і шукають ті покривлені серця
По світу щось для свого майбутнього життя,
Щоб було де і як
Свою підлоту показати
Й себе відчути повноправним
І повноцінним "акробатом",
Що вміє втертися від бід життя чужого
Й сміючись штовхати брата на брата свого.
