Я – на побачення
з весною.
Чекайте. Може ще зайду.
У змові з довгою зимою,
вона не панькалась зі мною.
Це тільки я терпляче жду.
Ось-ось та й підфарбує губи.
Ще мить – і сукню одягне,
подивиться в люстерко любо
і теж на «здибанку» майне.
На те й весна.
Вона – як жінка,
якій до пізньої пори
кортить на біс так само швидко,
як Магомету – до гори.
Байдуже їй, що нам тривожно
і за посів, і за врожай...
...і нетерплячка – аж за край.
Це ми про що?
Хвилина кожна
стискає строки. Скільки можна?
Ну, ну,
давай,
давай,
давай!
