Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** Прощавай подруга **** - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, друже, нам інколи потрібна тиша, а не самотність. ![]() ![]() Ось прочтіть будьласка віршик http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406414 ![]() ![]() ![]() Христина Рикмас, 10.04.2013 - 19:13
"В душі моїй яка бринить струна? "-особливо сподобалось! ![]() ![]() Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Христина. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Що до твого коментаря.Я даю автору спілкування, інший погляд на його вірш, його почуття. Я задаю питання, інколи даю поради. Це і є мій дар. А вже від людини залежить, чи хоче вона щось собі з того взяти чи ні. ![]() Відочка Вансель, 09.04.2013 - 22:33
Дякую за Янголів.Але вино на ніч якось більш гарно пити,ніж пиво.Це не романтично.Правда?
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() Відочка Вансель, 09.04.2013 - 22:16
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() Ты плохо меня знаешь. ![]() Я не хочу, что бы неправда или лож была рядом со мной, пусть даже в шуточной форме. К мнению других я прислушиваюсь, это полезно. Но выбор делаю самостоятельно. ![]() Я уже тебе говорил, я не обидчивый ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Відочка Вансель, 09.04.2013 - 21:33
Сказочной тебе ночки.Ненавижу обобщение.Очень.Каждый человек индивидуален.Мелочи для меня играют важнейшую роль.Я писала комментарии в стихах здесь на этом сайте одному человеку.Он понимал то,что я обьяснила тебе.Сейчас он не выставляет стихи.Извини,что снова получится немного длинноватый комментарий.Это получалось у нас за несколько минут.Знаешь,от чего я получила удовольствие?Он написал,что столько стихов не написал за свою жизнь,сколько после моих комментариев.Наведу тебе еще один пример.У меня был человек,в которого я была влюблена.Всего лишь влюблена.Ему я написала одно эссе.И все.Я общалась с ним,ибо он читал мои стихи.Об этом сайте я не знала.Я сто раз ему говорила,что ни одно стихотворение не имеет к нему ни малейшего отношения.А он повторял каждый день,что все стихи для него.Теперь буду обобщать я(что очень не люблю!):мужчины,Вы ведете себя так,как будто...Лучше без продолжения.Ибо любовь и влюбленность-как космос и песчинка.Это разные вещи.Я вспомнила о нем просто потому,что сто раз просила его не обобщать,это меня обижает и отдаляет от него даже как от друга.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мы с братом когда-то говорили целый час про чайку, и никак не могли понять друг друга. В конце выяснилось я думал про машину, а он про птицу. К чему... Я не говорю, что твои стихи имеют отношение ко мне или написаны про меня. Нет. Я говорю, что твои стихи написаны тобой, и все что ты в них пишешь твои ощущения и восприятие. Я так понимаю твои слова. Что если ты написала в комментарии - "Я тебя люблю", то не нужно это воспринимать буквально. Я так и делаю, даже более, я сам писал тебе, что люблю тебя, как человека. Разумеется, то что ты написала не имеет отношение непосредственно к нашему с тобой общению, я понимаю. Просто я говорю о своих ощущения, я же не имею других. Вот ты написала, "я просила его не обобщать, потому что мне это не нравится". Это нормально говорить человеку (другу), - Мне не нравится, я прошу прекрати. Верно? Здесь нет обиды и нет ничего более. Просто просьба. Так и я иногда прошу, - не нужно так шутить, нас могут не правильно понять другие. Чем моя просьба отличается от твоей. Это нормально. Здесь нет обиды, просто просьба. Каждый человек индивидуален, и найти соприкосновение между двумя индивидуальностями ох как не просто. Спокойной тебе ноченьки, ангелочек. ![]() Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Катеринка ![]() ![]() ![]() Ти як завжди підтримуєш мене своїми теплими словами. Дякую ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Відочка Вансель, 09.04.2013 - 20:12
Ти ніколи не розумієш мене.Я мала на увазі писати відповідь від імені ЛГ,а мені здається,ніби ти переймаєшся,що я пишу тобі особисто.Потім мене звинуватили навіть в тому,що вони кохають лише свою дружину.Наведу приклад,якщо ти зрозумієш правильно.Хоча ти повинен зрозуміти.Якщо артист на сцені цілує для ролі іншу артистку(звичайно не свою жінку),то він не виправдовується перед цим перед глядачами.Це те ж саме...
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бачиш, Віда, це дуже складне питання. Коли людина йде до театру, то вона розуміє, що актор грає роль. І вже відповідно до того як актор грає свою роль, людина сприймає його почуття як його особисті, чи наіграні. Ось коли чоловік цілує фотографію коханої, він цілує бумагу, чи віртуально свою кохану. Змінилась форма (з тіла на фото), але його почуття не змінились. Так само буває, коли артист цілує акторку, але почуттями цілує кохану. І люди це відчувають. Ми відчуваємо почуття інших, можливо навіть несвідомо.(це особливо характерно для жінок). Ви відчуваєте почуття, коли для того навіть інколи немає видимих підстав.Коли ти пишешь коментар чи вірш, людина, по перше, не знає, чи вона в театрі чи вона на ісповіді. Тож сприймає це як особисте. Подруге, як це писати від імені ЛГ, то цеж все одно пишеш ти. Ніхто інший не входить в твоє тіло і душу, і не пише вірш, а ти потім дивуєшся, як це вийшло. Це ти пишеш, навіть якщо це для тебе гра, та все одно в твоїх словах твої почуття, твої емоції, твої погляди, твоє бачення цієї гри. То ж я і сприймаю гру, як гру, але розумію, що твоя гра це частина тебе. Ти просто не хочиш цього признавати. Бачиш яка вийшла довга відповідь. Пробач якщо я тебе колись скривдив, чи образив. ![]() ![]() ![]() Дякую за бесіду ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Відочка Вансель, 09.04.2013 - 18:18
Я б написала коментар у віршах,але ти зважаєш на думку навіть інколи і не власну.Тому не писатиму...
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нажаль, але ти маєш рацію. Я завжди зважаю на думку яку автор висловлює чи то в віршем, чи звичайними словами. Бо вірш без думки простий набір слів. Якщо пишешь чужу думку, то мабуть з нею погоджуєшся. Бо інакше ти б навіть не звернула на неї увагу.Дякую, Віда, за увагу і розуміння мого сприйняття віршів. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Галина ![]() ![]() ![]() Я вже такий етап свого життя пройшов. ![]() Але все рівно дякую вам за підтримку ![]() ![]() ![]() Любов Ігнатова, 09.04.2013 - 08:50
Буває... Хочеться послати всіх по опеньки і просто подумати...Гарно передав! Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() Буває... ![]() Дякую, Любавушка за твоє тепло. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() Надіюсь цей стан не затягнеться надовго, бо життя швидкоплинне ![]() ![]() ![]() Ірина Кохан, 09.04.2013 - 08:13
Самотнім людям дуже важко...,але інколи стан самотності(тільки ненадовго) буває навіть корисним...Молодець,мій любий філософе!!!!! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринка, за такі теплі слова. ![]() ![]() ![]() ![]() Так, самотність це хвороба, але інколи перехворівши нею, людина одужує (знаходить розуміння свого життя). Тоді життя стає зрозумілим і наповненим. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() Дякую за увагу і коментар. ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]() |