Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Аня Гаврилець: Мої в́ірші повинні померти зі мною - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Божена Гетьманчук, 06.04.2013 - 16:24
йой, серйозна поезія.....тема трохи страшна,хороните віріш,чому не дозволяєте жити після вас? Вірші - це як наші діти...(ну то суто моя думка)Вірш сподобався Аня Гаврилець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
жити після себе я їм точно не забороню)багато болю у житті,який часто закладений у віршах... та іноді так не хочеться розкривати всім душу,а вірші не мовчать... мені наболіло,напевно,тому так писала,несправедливо по відношенню до віршів) спасибі вам) fire_maroder, 06.04.2013 - 14:42
дотримуйтесь розміру, коли пишете вірші і все буде ок. І починайте з простіших. З ямбу, наприклад. А то ви спробували цей вірш анапестом написати: і у вас ніц не вийшло. Удачі)
Аня Гаврилець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пишучи вірщі,я більше віддаюсь пориванням серця,а не віршовим розмірам,можливо,в цьому і моя проблема,що не зважаю на них і,напевно-таки,ніц не тямлю,як правильно писати. а як щодо категорії білого вірша чи верлібру?також не вписується?справді цікаво,дякую вам,шануйтесь!!!
|
|
|