Білий вітер твої коси ніжно, мамо, приголубить,
Ясне сонце сині очі сизим маревом заплужить,
Рік осінній наче листя з крони пишної спадає,
Літня осінь свіжим ранком тихо пісню заспіває.
Не журися, моя мила, що літа вже відлітають,
Бо то серце, що в любові, час підступний не здолає,
Бо в любові серце вічне і ніколи не згасає,
А як сонячний ліхтарик у ночі завжди палає.
Ти любов свою, як жито, в мене зрання засівала,
А тепер до свого столу хліб пахучий ти зібрала.
За труди твої великі щиро дякую матуся,
І любов твою дбайливо в своїм серці збережу я.
Будь весела і щаслива до останньої краплини,
Хай у серці твоїм завжди залишаються надії,
Хай незгоди і турботи не зламають дух твій сильний,
Бо у Бога не загине той, хто щиро в нього вірить.
У літах своїх, ще довгих, не шукай собі пригоди,
А у серці своїм, мамо, пошукай щасливу долю,
Ти в любові своїй, мамо, не загубишся ніколи,
І у вірі чистосердній не зазнаєш більше горя.
Будь щаслива і здорова, добрим серцем усміхнися,
Ніжно, мамо моя рідна, ти до мене пригорнися,
Щастя й долі я бажаю серцем щирим не лукавим,
І до свята твого мама я вірша цього складаю.
