Бриз - вітер невеликої сили
Ласкаючий баобаби,
Здуваючий з морів мило,
І з озер великого масштабу.
Блукаючий по безкрайнім саваннам
Рівнин Мадагаскару,
Стелиться запашним караваном
Бразилійського нектару
По ванільним берегам Сан-Луїса...
Терпким індійським вдохом
Стомлених акацій,
Дарвіна легким кроком
До Кернса станцій.
Тихим подихом океану
По мрійливому Оранджу,
По безсоромній Санта-Ані,
Пристрасті меланжом
Каліфорнійських темних-темних вечорів...
Все це я почув одного ранку
В коридорі твоєї квартири,
В якій ще вчора віяло сніданком,
А не якимось там бризом.
Який так швидко склав твої речі,
Ще з минулого, гарячого літа,
Від зими ти плануєш втечу
На чужу половину світу.
Оце ти завела розмову,
Про далекі тропічні бризи,
Що вже все готово -
Квиток, віза, зібрані валізи,
Любима шляпка і окуляри...
Тепер мені холодну зиму,
І хворих на ангіну друзів,
Дзвони, якщо знайдеш хвилину
На жаркій, екваторній смузі.
Чи це пальми Гоа на шпалерах,
Чи календарик з пляжом Кюрасао,
Чи це похмуре сіре небо,
З вікон Київського вокзалу.
Ну, що задуло зміни,
Закрутивши тобі голову,
Зруйнувавши холодні стіни
Будинка багатоповерхового,
Затягнувши твої очі в казку...
Надіюсь не вкраде тебе Маніла,
І солодке Гонолулу,
Непередбачуваний бриз Апіа,
Співучий вітерець Стамбула.
Кажуть, буде сухо на Гватемалі,
І Бріджтаун буде чекати,
Дивись, не забудь сандалі,
В холодній кімнаті,
Серед пальм на стінах...