Господь не дасть мені відповіді, мабуть, ніколи,
На жодне з питань в моїй дурній голові.
Так просто кидає дивні поняття та фрази,
На роздуми божевільні мені.
Я маленьке дитя, просто втратило віру,
Що упало на землю, розбило лице.
Я так бігла, летіла за Світом,
А натомість – колінки в зеленій воді.
І так просто, Господи, дивлюсь тобі в очі,
І рятуюсь від думки, ховаюсь в душі.
Я так, Господи-Боже, хочу зрозуміти
Твої невисповідані буремні шляхи.
Та чомусь лиш приходжу до гіршого знову,
Викидаю все світле, що з небес посилав,
Бо так важко вірити в диво, коли очі ти закривав,
На нещастя і біди, горе та злидні,
Коли дід в муках мій помирав,
І от так я в молитві до тебе приходжу,
Не отримую відповіді ні на одне з запитань.
Але все у руках твоїх , Господи-Боже,
Й серед наших дитячих бажань.
