Зустрічати ранок разом з тобою... От справжнє щастя...
Прокидатися поруч і розуміти, що більше нічого не треба, що ти- Той самий! Рідний, потрібний, справжній...
Готувати тобі сніданок, знаючи всі твої вподобання і проблеми зі шлунком...
Намагатися зрозуміти, про що ти думаєш і спробувати відчути твій настрій, коли ти сидиш з насупленими бровами...
Задавати одне й те саме питання декілька разів і вже на сотому "Что?" ти починаєш дратуватись, але відважно терпиш, хоч і не любиш...
А може все ж колись...
Я повернусь...
Але вже буду іншою... Дорослою...
Триматиму на руках своє маленьке щастя, посміхатимусь минулому з надією на щасливе майбутнє. Ти подивишся в мої очі і не побачиш в них смутку. На твої питання матиму за здалегіть підготовлену відповідь: "Справжнє щастя - кохати".
Ми проговоримо всю ніч, згадуючи все, що пережили разом і що трапилось із нами за останні роки... В тебе все по-старому - періодично у твоєму житті хтось з`являться, і так само зникає... Ти не змінився. Тільки брехати навчився... В мене нічого особливого, бо ці роки займалась дитиною та роботою, щоб все забути... Маленький Серафим буде ворочатись у своєму ліжечку, не даючи мені заснути, а ти вперше візьмеш сина на руки...
І вже ніколи не відпустиш...
