Мій вірш, обцілований, спить.
Шепоче й нечутно, й невміло.
Палкий, соромливий. Тремтить
І все, що було зрозуміле-
У пам"яті звично заховане.
Той вірш, затоптаний в сніг-
Розхристаний,- порвані крила.
Терпкий. Він гіркий має сміх,
А щастя-старенька кобила,
Мовчанням. любов"ю-підковане.
Вірш спить. Тихо стомлений. Й знов-
Буденні невиразні фрази???
Приніс у долонях любов.
Спіткнувся в банальні образи.
Не будіть. В вас життя розраховане.
19.08.07
