Я зробив все так,
як мало бути.
Не зважаючи,
чи правильно, чи ні.
Я сказав все те,
що хочуть чути.
Не зважаючи на те,
що сам хотів.
Іноді доводиться робити
те, чого так не хотів.
Але робиш це тому,
що так потрібно.
Якщо хочеш
чогось досягти.
А чи просто
для збереження відносин
між тобою й тим,
кого цінуєш ти.
Та якщо так сісти
й розібратись,
то по суті
все своє життя,
більшість з нас
все роблять як "потрібно"
а не те, чого бажа душа.
Ми живемо в світі й часі,
де обов'язки
диктують, як нам жити.
І чомусь
тільки поодинокі люди,
намагаються якось
це все змінити.
Та чому ж ми
всьому підкоряємось,
потім плачемося
на своє життя??
Звинувачуємо інших,
й проклинаємо,
та не думаємо
"Всьому виною Я!!"
Нам простіше
скинути на інших,
всю провину,
всі свої гріхи.
Просто на-просто
нам страшно визнати,
що морально
повні слабаки,
й боїмося
повноцінно жити,
в задоволення самим собі.
Ми все робимо,
як має бути,
а не так,
як хочемо самі..
