Головні герої роману,
Другорядні ролі не грають,
Є сценарій, усе згідно плану,
І квитків є пару до раю.
Два, чотири, вісім – можливість,
Поряд вже сьогодні відразу,
Добре, гарно, мабуть красиві,
Поміж всих цих доль, серед часу.
Йти, якщо зупинять не впасти,
Коли день і ніч стають сірі,
Це життя і колір смугастий,
У воді пливуть різні звірі.
А зірок на небі багато,
Кожну мить собі вибирають,
Площина лежить, але свято,
Де дивитись, знову втікаю.
Проти течії, зламане ліжко,
Я також шукаючи витік,
Джерело і вузлики ніжно,
І пластмасові квіти политі.
Головне це що, це питання,
Розповім усе по порядку,
Злочин є, нема покарання,
Розгадає хто цю загадку.
Місто знань, написані вірші,
У словах багато простого,
Міцність мрій у серці тепліші,
Я один, а в полі нікого.
Знак стоїть, одні заборони,
Дощ і сніг, і сік з винограду,
А вино, невже це законно?
Бур’яни лиш сіють до саду.
Вади тут уже особливість,
Я ж скажу, що чорне що біле,
І у правді та є властивість,
Що зерно показує цільне.
Вір у шлях, мов сходи дорога,
Не забути сни, поряд крила,
Щастя вічність уже перемога,
Я людина, усе в моїх силах.
14.06.2012
ID:
344008
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 14.06.2012 20:48:17
© дата внесення змiн: 14.06.2012 20:50:27
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|
