Основоположником німецької класичної філософії являється Іммануїл Кант. В його творчості умовно виділяють два періоди: до критичний та критичний. Для першого властиве захоплення природничими науками, натурфілософською проблематикою. А другий період, протягом якого власне і розвивається «кантівська філософська система», присвячений вивченню походження пізнавальної діяльності, її закономірностей та меж.
Кант підносить гносеологію до рівня основного елемента теоретичної філософії, її предметом має бути, на думку Канта, дослідження пізнавальної діяльності суб'єкта, виявлення її меж та законів діяльності людського розуму. Кант наголошує, що головним фактором визначення способу пізнання та конструювання предмета знання є суб'єкт пізнання та його пізнавальні здібності. У критичний період Кант створює філософські праці, присвячені осмисленню філософії як науки, гносеології, проблем людської свободи та моральності та ін.
Основні принципи своєї нової філософії в систематичній формі (критичний період) І. Кант виклав в «Критиці чистого розуму». У ній він сформулював три питання, які, на його думку, завжди постають перед будь-якою мислячою особистістю. «Що я можу знати?», «Що я повинен робити?» і «На що я можу сподіватися?». І хоч на кожне з зазначених питань можуть дати відповіді певні розділи науки філософії. Все одно у кожної людини в продовж життя формуються свої відповіді на дані питання.
1. «Що я можу знати?» - Відповідь треба шукати в теоретичній філософії.
Особисто я відповідаю на це питання дле себе так: я можу знати те, що дозволю собі знати. Людський організм, людський мозок має безмежні можливості – головне бажання і стимул. Наше життя настільки може бути багатограним! Живи і поповнюй свій багаж щоденно все новими відкриттями.
2. «Що я повинен робити?» - Відповідь дає практична філософія.
Я повинна ставити ціль і добиватися її. Я повинна житии повним життям. Я повинна бути людиною. І я повинна бути щасливою… А щастя не досягається, як більшість вважають, пройшовши роки мук. Щасливим потрібно бути вже і зараз. Тобто: я повинна знаходити щастя в маленкій квіточці при стежині, в хмаринках, в співі птахів, в ніжності літнього вітру, в природі загалом…Це вже не говорячи про щастя, яке дарують близькі і рідні…І яке даруєш ти комусь…
3. «На що я можу сподіватися?» - Відповідь дає філософія релігії.
Релігія й справді може допомагати по житті, вона дає надії на майбуття і на життя після смерті…хоча, дивлячись яка релігія…
Пізніше до цих трьох питань у своїй праці «Антропологія» І. Кант додає четверте питання: «Що є людина?» - відповідь, на яке дає філософська антропологія.
Людина – є таємниця. Найчастіше словом «таємниця» визначається те, що ще не пізнане, але принципово повністю пізнаване. Отже, людському розому можливо пізнати самого себе. А хто пізнав себе – пізнав Бога. І ще у мене є думка, що «людина» - це думки Бога про самого себе… А ще можна вивчати іншу людину по тому, як вона бачить світ – кожна людина помічає те, що вже є в ній.
Пошук відповідей на ці питання, які, на думку І. Канта, і є єдиними і справжніми цілями людського існування, складають перевагу для людського розуму, що прагне до отримання позитивного знання.
Так, я погоджуюсь, що пошук відповідей на ці питання є цілями існування, та не докінця. Є ще низка питань, на які б варто було дати відповідь, для себе, кожній людині. «Для чого я живу?», «В чім сенс життя?», «Як влаштований всесвіт?» і т.д. І тільки давши собі відповіді на такі запитання, дотримуючись їх, своїх приорітетів, (хоча, думка з роками завжди змінюється, приорітети розставлються по-іншому…і це також добре!) людина пізнає себе, свою істину.
Я старалась 
І. Кант мій улюблений філософ...непогано написано. 
