1.
Це як у снах,
Де зрослися міста, де нічого, крім себе…
Коло вікна
Задивлятися в тишу морозного неба.
Небо шорстке,
Сіроковдряне небо кудись відповзає,
Все не таке,
Все пручається, голе, слизьке і безкрає.
Дивлюся на фото людей, де вони усміхаються,
(За що б зачепитись у світі, усе нетривке таке?).
Скажи тим, хто прийде погрітись, нехай залишаються;
Усі феєрверки в пітьмі, як сигнальні ракети.
Але,
Приспів
Я нікуди не йду, я лишаюся тут і даю тобі руку,
Я буду триматись за тебе, і знов буде світ наш простий і живий,
А потім, на виході з літа, нічого, нічого не буде на світі
Крім спраги німої трави,
Крім спраги німої трави.
2.
Вікна горять,
Їх багато, вони поцейбічні, не гріють.
Сіре звіря
Причаїлось, затихло, дрімає і мріє.
Хто б відгадав
Що чекає за рогом (куди б його дітись?).
Буде вода,
Навесні буде просто вода хлюпотіти.
І діти шукатимуть неба в калюжах побрижених…
Якби пригадати, чого так запекло хотілося;
Неназване так проступає печально і ніжно,
Що деревом стати або на шматки розлетітися.
Приспів
3.
Це як завжди:
Світ тікає, коротшають наші хвилини.
Де не сиди,
Не сховатись від цього повільного плину.
Що є для нас:
Десь дитинство стікає і піниться в ринвах,
Вітер і час,
І далекого неба пекучі жаринки.
Дивися, як місто засніжене спить і здригається,
Уривками слів, чи анафема, чи алілуя…
Дерева стоять на молитві, і ніч неприкаяна,
І янголи нашими снами таємно листуються.
Приспів
ID:
323437
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.03.2012 01:29:09
© дата внесення змiн: 20.03.2012 01:36:04
автор: Yelyzavetka
Вкажіть причину вашої скарги
|
