думки не ті і мабуть це на краще
для чого ще придумав я життя
тремтіння рук писати важче
цей келих перехилю сам до дна
і сором лиш за те що кожен день тривога
де сміх душі де світла промінець
не та стежина і не та дорога
я чую стукіт всіх сердець
лишень моє застигло не пульсує
не прагне вирватись ховається в тіні
я не такий як інші це мене дратує
і все ж осінні сипляться вогні
із золотистим присмаком роси
яка так ніжно огортає тіло
і смерть шепоче не проси
я помилилась не хотіла
