Пам'ятається колись був випадок-
Я був малий, ходив до школи.
Полізли чужі ми груші рвати.
Хазяїн узрів, батьків повідомив.
Приходимо кожен до себе додому,
Ситі й не в курсі, що хазяїн узрів.
Раптом батько з'являється з паском:
"Здраствуй, синок". Без коментарів...
А якось з хлопцями грали в м'яча.
По-моєму, це був таки футбол.
Я на воротях тоді стояв.
М'яча пропустив і вийшов гол.
Метрів за п'ять стояла теплиця.
Шибку рознесло на кілька шматків.
Навіть не встигли втекти ми далеко -
Батьки тут як тут... Без коментарів.
Ну, звичайно, бувало не раз
Замість навчання - гуляти та телик.
А як потім спитають у школі,
То очі квадратні і погляд у стелю.
Оцінка в щоденник, батькам привіт,
Хтось із батьків щоденник узрів.
Ну, що тут можна далі сказати?
Далі, звичайно, без коментарів.
От так в дитинстві бувало часто.
Ну що казати? Діти є діти.
За капості зазвичай прилітало
По тому, на чому на лавці сидіти.
Ото буває суне якась "зірка" -
Море гламуру і море понтів.
Щось хочуть спитати журналісти,
У відповідь - "Без коментарів."