Я тепер не чую серця зовсім,
Наче за добу настала осінь
Поміж снігом, сонцем і дощем.
Натискаю play, кричу "іще,
Не спиняйся доти, доки спротив
Не зруйнується поволі трохи,
Щоб не тільки подих - кожен звук
Твій вдихати..." Де ти, звідки? Тут?...
Я пишу тобі і знову плачу,
Наче розумію, що не значить
Заметіль у квітні за вікном,
Що тобі сьогодні все одно
Як без тебе лист складаю з літер,
Як висаджую весняні квіти,
Щоб відчути врешті решт життя -
В теплі руки вкласти каяття.
Не важливо, сталося що в світі
Півтора лиш кроки нам до літа
І розтане застарілий лід:
"Я люблю тебе" - пишу тобі,
Навіть зараз, як не чую серця.
Іноді трапляється. Минеться.
Знов на автореверсі пісні,
Наяву. А наче уві сні...
