"абонент вимкнений, або знаходиться поза зоною досягнення.."-почула Надійка
на кінці іншого дроту.
-чорт!!-сказала дівчина.
Вона не чула його голос вже цілий тиждень.
-ну невже так тяжко увімкнути телефон??-додала вона з відчаєм.
Ось так вона сиділа у своїй кімнаті.Тримаючи в руках телефон та м'яке слоненя,яке їй подарував Артем на день народження.
Вона думала про нього...Думала вчора,сьогодні,зараз...Згадувала ті дні,коли він був поруч.З відчаєм поглянула на телефон.
Її сум перервав дзвінок у двері.Вона відчинила та побачила якогось незнайомого хлопця.
-ти Надя?-запитав він.
-так..-відповіла дівчинарозгублено.
-ну тоді це тобі,-і він тицьнув їй конверт де було написано "Моїй коханій Надійці",а трохи нижче "не згадуй промене поганого".
-а чому він сам не прийшов?І чому він не дзвоне?-запитала вона дивлячись на нього змореними очима,та побачивши що той мовчить,додала:-чому?
На що почула тиху відповідь:
-він в лікарні.Тиждень тому він потрапив у автокатастрофу.Він був у іншому місті тому лише вчора його знайшли батьки.Ми всі поїхали туди.Сім годин за його життя боролися лікарі.Вони кажуть що Артем втратив багато крові,серце дуже слабке.Тому якщо він протримається до кінця цього тижня-це буде диво.
-а йому можна якось допомогти?-запитала Надійка.Її очі стали мов скляними.Вона була неначе у тумані.Так захотілося заплакати.Та вона не змогла,зі всіх сил намагалася стриматися.
-потрібен донор.Та якби в нього кров була 1 групи…
-а в нього??-перебила та.
-а в нього вона 4, а як відомо 4група дуже рідкісна.
-у мене четверта…
…
Минув рік.Артем біг дошколи.Сьогодні як на диво він вперше посміхнувся,а також з’явився гарний настрій.В руках він тримав той самий лист.Шляхом хлопець зустрів Настусю.Підійшовши до неї він запитав:
-ти також пам’ятаєш який сьогодні день?
-так сьогодні рівно рік як Надя…ащо ти тримаєш в руках?
-цей лист належить їй, тому він має бути там де вона спочиває…
-а я думаю, що вона там щаслива.
-у раю щасливі всі!..
