Ти дивишся на мене з висоти,
Немов би кажучи: "Лети".
Та я не можу і лише
Золою піднімусь до тебе,
Й для мене домом стане небо.
Ти дивишся на мене з висоти.
Які ми різні - я і ти.
Даруєш світло ти усім,
А я в собі лиш іскру маю,
Та і вона вже догорає.
Ти дивишся на мене з висоти,
А я кричу тобі: "Прости!"
Ти ж відповідь даєш одну -
Тепло безмірне. Та зігріти -
Не завжди досить, щоб простити.
За тебе кубок піднімаю. В нім вино
Чудове, хоч з отрутою воно.
