Моє життя - це твоїх снів палітра.
Згасає день у сутінках ночей.
Твої слова звучать, як подих вірту,
Й дають відлуння в глибині очей.
Твої слова - неначе павутина,
Заплутують мереживом, і знов,
Я знову вірю, як мала дитина,
У чисту і таку святу любов.
Так свято вірю. Знаю, обпечуся,
Коли розійдуться дороги назавжди.
Тоді зупинюсь, знову обернуся,
Й не знатиму, куди ще далі йти.
І буде біль, і будуть сльози й ночі,
Безсонні ночі втрачених надій,
І знову будуть снитись твої очі,
Що дарували світ бездонних мрій.
Я знаю, буде. Але є ще трохи,
Так мало часу лиш для нас обох.
Так мало часу чути твої кроки,
І відчувати хід твоїх думок.
Поглянь на мене, подаруй хвилину,
Хвилину щастя, сповнену життя,
Своєї ніжності лише одну краплину.
Давай сповна відчуєм почуття.
Цінуй хвилини й миті незабутні,
Забудь про біль і невідомий страх,
Люби мене, не думай про майбутнє,
Й дозволь втонути у твоїх очах.