Винесло з моря мушлю красиву,
Високою хвилею поклало в пісок,
Перлина прекрасна у ній всередині,
Достойна богині морській у вінок.
Мушля ота ледь привідкрилась,
Однак не хизуючись скарбом своїм,
Щоб тільки перлина на світ подивилась,
Подихать змогла повітрям морським.
Ховала та мушля перлину у собі,
Подалі в тіні від сторонніх очей,
Аби недоступна жодній хворобі
Пробула на березі безліч ночей.
Ласих мисливців ж навкруг не бракує,
Охочих безмір до морської краси,
Полювання на мушлі у світі вирує,
У дірочку кожну встромляють носи.
Не кожна же мушля перлину тримає,
Не кожній під силу зробити таку,
Не кожну бо мушлю, що все таки має
Хвалять за скарбу розмір й красу.
Бо щоби зробити власну прикрасу
Варто додати старання своє,
Тоді лиш перлина отримає масу,
Як мушля терпіння свого віддає.
Красиво!!! я так зрозумів,що ти перлину з чимось порівняв,тільки не зрозумів з чим
M.E.(nachtigall) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З скарбом, коштовністю, красою, вмінням, талантом, славою чи будь чим іншим цінним, що викликає захоплення, але для отримання чого потрібно дуже багато праці і старання.