Це історія про нас із тобою,
Про наше давноминувше кохання,
Про світ у якому колись ми жили,
Про спогади пов*язані з раєм...
Я жила так ніби весь світ був моїм...
Так тяжко було залишатись собою,
І все ж одна річ не змінилась ніколи-
Я просто жила тобою...
Й одного прекрасного, зимового дня
Всетаки я захотіла з тобою
Поділити той світ, в якому творила,
В якому, тоді ще так сильно любила...
Я просто прийшла й подарувала тобі
Без слів, без обітниць, без всяких надій
Коробку барвисту, в яку я поклала
Всі мрії, бажання й безмежне кохання...
Я думала так буде краще для нас
І двері відкрила у моє життя,
А ти на порозі у свого застряг
З тією коробкою у власних руках...
А потім ти просто її привідкрив,
Задумливо глянув і зразу ж закрив.
Поклав на порозі й одразу ж пішов,
Забувши про мене наче про сон...
Він просто не зміг в подарунку моєму,
Побачити те, що було так важливо.
Я так старалась це приховати,
Щоб одного дня все розказати...
Ти просто залишив його під будинком,
А з ним усю радість й любов велику...
І сміх застиг на обличчі моїм-
Що знов засинати прийдеться одній?*)
