Весна вже крізь зимову кригу рветься
І сонечко вже землю пригріває .
В такій порі і ти на землю появився ,
Хоча цього ,мабуть, і сам не пам’ятаєш.
В цей день з’явився ти – маленьке янголятко,
Господній задум ,про тебе він бо знав уже давно .
Ти плодом став батьків своїх кохання ,
Ти був зігрітий ніжності теплом .
Ну що ж , вилажу з пеленок дитячих ,
Погляну зараз – парубок ставний ,
Ти нещодавно став мені призначеним ,
хоча не так – ти був давно таким .
Сьогодні ти подорослішав на рік ,
Набрався мужності , і розуму , і сили ,
І вже відразу побажаю я тобі ,
Щоб залишався ти таким красивим .
Краса твоя повсюди – і ззовні , і в душі ,
Одна із них ніколи не згасає ,
Тож думаю , плекатимем її .
Із кожним роком хай вона буяє.
Нехай в житті ти завжди будеш з Богом ,
Нехай же Він завжди з тобою йде .
Бажаю ще здоров’ячка міцного ,
і пам’ятай – воно в тебе одне.
Бажаю друзів: вірних , незрадливих
Нехай життям тебе ведуть .
Любові всякої , яка тільки можлива ,
А вороги нехай же друзями стають.
Кохання моє , що ще побажати ?
Бажаю , щоби був таким ,
Щоб Боже Богові призначене віддати
І заслужити місце всім нам поряд з Ним.
