доля нас розкидала по світі
у далекі й чужі нам міста
Виростають без нас наші діти
в самотині прохадять літа
ми не чуємо рідного слова
Ми не бачимо рыдних очей
серце пташкою лине додому
Передать жаль беззсонних ночей
В очі ми подивитись не можем
Й пригорнути коханих людей
Свою й їхню ми душу тривожим
Нащо нам заробіток оцей
Ми грошей заробляєм багато
Та сумуємо ми повсякчас
Що щасливі не можем сказати
Бо життя проходить без нас
