Вивчаєш
чесні очі шахраїв.
Навспак пускаєш полосате небо.
Гортаєш першоматрицю подій.
Те, що клубками
звилося між ребер…
Червоний місяць.
Чорний оксамит.
Опуклість безтілесних переходів.
Як ця печаль оголена щемить…
Та, що зійшла
в колодязі мелодій,
не стане тобі
снитися, і край…
Не приповзе, не почастує медом.
Не перейде межу… не обирай
оте, що в'ється кільцями
між ребер
