*****
Розкрию я долоні
І випущу на волю
Враз птаха, що в полоні
В них був. Щасливу долю
На ній він буде мати,
А з ним впродовж життя
Я буду теж тримати
Лиш світлі почуття
В душі, думки теж світлі
Усюди й повсякчас.
Немов квітки розквітлі,
Допоки час не згас,
Мов свічка, що палає
Вогнем, палахкотить,
Той час, який минає
На світі цім щомить.
І зичити відверто
Всім завжди їх я буду,
Аби всі темні стерто
Було. Їх я забуду.
Забудуть також тії,
Кому, мов зерна ті,
Посіяв золотії
Я почуття в житті
В серця, у душі, щоби
Минали їх усіх
Нещастя та хвороби,
Щоб в морі щастя, втіх
Всі плавали дні, роки,
Їх неповторну мить
Кожнісіньку, допоки
Ще серце стукотить,
Тому що лиш єдине
Життя дано нам всім,
Яке із часом сплине
На білім світі цім.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2021