Я довго шукав тебе на Землі,
У спеку й в холод такий зухвалий,
Блукав в самоті де степи малі,
Серцем змучений, духом зів'ялий.
Шукав у тиші дерев лісових,
У мареві дум польотів нічних.
Не вірив ніяк я сновидінням,
Бо сни здавались лише видінням.
Я довго ішов через темноту,
Блукав між вогнем далеких доріг,
Чужих находив, а рідних не зміг,
Шукав кожен день, ішов в пустоту.
Сили зникали перед падінням,
Здавалося я бився з сумлінням.
Але коли вже упав та затих,
Тоді я відчув дотик рук твоїх.
Тепер ти поруч – пошук був вдалий.
Тримаю міцно ці руки малі.
І все, що шукав я строк тривалий,
Знайшов нарешті... на грішній Землі.
Мирослав Манюк
06.03.2025
