Ще вчора повні благородства й чару,
Плоди століть, довершені думки,
Враз всохли, обезглузділи, зів’яли,
Як нотний запис, у якому завитки
Дієзів і ключів затерлись; зникла
Магічна сутність побудов, залепетала,
Хитнулася невпевнено і зблідла,
Здалось гармонія навіки відлунала.
Можливо образ цей, розумний, древній,
В який шанобливо вдивлялися, здрібнів.
Й натхненне сяйво світла морок смерті
в своїй затійливій даремній грі згасив.
Можливо наших мрій найвищі почуття,
Ледве народжені, потворить кривда,
Яка всередині живе передчуттям:
Все мусить всохнути, померти, згнити.
Та над рівниною, де владарює ницість,
Все ж постає печальний і безгрішний
Дух, повний прагнення, палкий провісник,
Долає смерть і здобуває вічність.
Hermann Hesse BEIM LESEN IN EINEM ALTEN PHILOSOPHEN
Was gestern noch voll Reiz und Adel war,
Jahrhundertfrucht erlesener Gedanken,
Plötzlich erblaßt’s, wird welk und Sinnes bar
Wie eine Notenschrift, aus deren Ranken
Man Kreuz und Schlüssel löschte; es entwich
Aus einem Bau der magische Schwerpunkt; lallend
Wankt auseinander und zerlüdert sich,
Was Harmonie schien, ewig widerhallend.
So kann ein altes weises Angesicht,
Das liebend wir bewundert, sich zerknittern
Und todesreif sein geistig strahlend Licht
In kläglich irrem Fältchenspiel verzittern.
So kann ein Hochgefühl in unsern Sinnen
Sich, kaum gefühlt, verfratzen zu Verdruß,
Als wohne längst schon die Erkenntnis innen,
Daß alles faulen, welken, sterben muß.
Und über diesem eklen Leichentale
Reckt dennoch schmerzvoll, aber unverderblich,
Der Geist voll Sehnsucht glühende Fanale,
Bekriegt den Tod und macht sich selbst unsterblich
Коли інтернет дав вільний доступ до світової поезії як в перекладах, так і в оригіналі, боляче вразило, що в школі на уроках світової літератури вивчають російськомовні переклади через відсутність україномовних. Взялася в міру своїх сил заповнювати прогалини.