/терцина/
Густа вуаль на почуттях моїх:
Холоднокровність, витримка і спокій.
Сльозить забуте на́співом зі стріх.
Бо спогади – молочну поволоку –
Немилосердний згущує туман,
Утаює негаснуче-глибоке.
Зітру я краплі стріхи крадькома:
Досвідчена – чомусь стаю вразлива…
Вуаль темніша? Чи в душі пітьма?
Літа зробили чулою на диво.
Що не вбиває – робить нас сильніш.
(Я – стримана, погода вередлива!)
Переживання полосне́ у вірш –
Закрапають рядки недосконалі.
І з часом кожну риму ти завчиш,
Приховану під щільністю вуалі.
дякую за тепло Вашого серця, Катрусю! 
