Танку не водять більше жолуді,
А вимагають справедливості!
Від несподіваної радості
Їх тягне в землю у не звідане.
Сороки п’ють гарячі сполохи.
І заклякають наче наслано
Їм від майбутнього, що скоїться
В кущах … у калиновій повіні.
Мурахи у хвої ворушаться.
Тягають листячко й камінчики.
А камінці вогнем виблискують
Під сонцем, що не заспокоїться.
В основах синтоїзму й Гегеля
Лежать одні й ті самі джгутики,
Поки нейрони світять в темряві
Напівлюдської підсвідомості.
Так ось, Адам! В намисті чистому,
Що від Сварогу нам дісталося
Свій шлях до раю не пришвидшити,
Бо час завжди на день попереду …